Основи точного землеробства

Мета: Сформувати у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спільну фундаментальну понятійну і технологічну основу точного землеробства: розуміння просторово-часової мінливості агроекосистем, принципів позиціонування, сенсингу, моніторингу, картування врожайності, диференційованого виконання та підтримки рішень, а також здатність критично обирати й обґрунтовувати базові технології для конкретних агрономічних ситуацій.
Завдання:
– Опанувати основні поняття і сучасну парадигму точного землеробства.
– навчитися розпізнавати роль GNSS/GPS, GIS, дистанційного та проксимального зондування, сенсорів, VRT, автоматизації й систем підтримки прийняття рішень.
– інтерпретувати базові карти, індекси та часові ряди.
– характеризувати просторову мінливість ґрунту, посіву і врожайності.
– ознайомитися з цифровим фенотипуванням та базовими підходами до роботи з даними.
– оцінювати екологічні, економічні та організаційні передумови впровадження технологій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач вищої освіти повинен:

знати:

– фундаментальні принципи точного землеробства і поняття просторової та часової мінливості агроекосистем;

– призначення й базові принципи GNSS/GPS, GIS, дистанційного і проксимального зондування, сенсорних платформ, VRT, автоматизації та систем підтримки рішень;

– базові підходи до оцінювання просторової мінливості ґрунту і посіву, картування врожайності та якості продукції;

– вступні принципи цифрового фенотипування, роботи з аграрними даними, контролю якості та інтерпретації карт, індексів і графіків;

– екологічні, економічні, соціальні та організаційні чинники впровадження технологій точного землеробства.

вміти:

– використовувати базові інструменти та навчальні набори даних для спостереження просторової/часової мінливості поля;

– виконувати базову інтерпретацію сенсорних виходів, карт, індексів і графіків для формування агрономічної гіпотези;

– обирати та аргументувати придатний клас технології точного землеробства для конкретної виробничої задачі;

– порівнювати альтернативні способи отримання даних за точністю, оперативністю, вартістю й обмеженнями;

– формувати елементарний доказовий план site-specific management з урахуванням екологічної та економічної доцільності.